Урок пам’яті, присвячений пам’яті жертв Голодоморів, пройшов в 11-ІМЕ класі під керівництвом учительки історії Ольги Михайлик. Голодомор 1932–1933 років — це трагедія, яка болем проходить крізь покоління українців. Це не просто сторінка з минулого — це рана, яка нагадує нам про ціну свободи, про силу нашого народу та про його незламність.
У ті страшні роки українські села спорожніли, дороги втихли, а в хатах замість дитячого сміху лунала тиша втрат. Людей позбавляли найціннішого — права на життя. Хліб, який українці вирощували своїми руками, став зброєю проти них. Це був свідомий, цілеспрямований геноцид, покликаний зламати дух нації.
Та попри нелюдські випробування, наш народ вистояв. Пам’ять про мільйони загиблих стала нашою силою, нашим моральним дороговказом. Щороку в четверту суботу листопада ми запалюємо свічку — маленький вогник, який освітлює правду, не дозволяючи їй згаснути.
Ця свічка — символ нашої вдячності тим, хто не зламався, і нашої відповідальності перед тими, хто не вижив.
Голодомор — це урок історії, що навчає нас цінувати життя, свободу, державність. І сьогодні, коли Україна знову бореться за право бути вільною, ця пам’ять набуває нового звучання. Вона нагадує: український народ сильний, і жодна темрява не може загасити світло його духу.
Нехай у цей день кожен із нас схилить голову перед мільйонами невинних душ. Нехай наша пам’ять буде вічною, а свічка — яскравою.
Пам’ятаємо. Єднаємося. Перемагаємо.
