6 березня 2003 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний Гімн України», запропонований президентом Леонідом Кучмою. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний Гімн перший куплет та приспів пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна» на музику Михайла Вербицького. Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 з 433.
Із ухваленням цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершення.
Створення українського гімну бере початок із осені 1862 року, коли в гостях у Павла Чубинського, етнографа, фольклориста та поета, сербські студенти, які навчалися в Київському університеті, заспівали патріотичну пісню, у приспіві котрої були слова «срце бије и крв лије за своју слободу». Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через деякий час вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив. Дослідники вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки «Jeszcze Polska nie zgineła…», яка згодом стала польським гімном. «Марш Домбровського» на той час був популярним серед народів, що боролися за незалежність.
Поширення цього вірша серед українофільських гуртків сталося дуже швидко. 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського «за шкідливий вплив на розум простолюду» на проживання в Архангельську губернію.
Перша публікація тексту вірша Павла Чубинського відбулась у львівському журналі «Мета» у номері 4 за 1863 рік. Священник о. Михайло (Вербицький), знаний композитор свого часу, захоплений твором Павла Чубинського, написав музику до нього. Із нотами текст опубліковано в 1865-му.
Перше публічне виконання відбулось 10 березня 1865 року в Перемишлі на завершення концерту, присвяченого Тарасові Шевченку.









